[Олександр Романович]

Розділ І. Загальні положення.​

Стаття 1. Про принципи трудового законодавства.
Виходячи із загальновизнаних принципів і норм права і відповідно до Конституції держави України, основними принципами правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин є:

1. Свобода праці, включаючи право на працю, яку кожен вільно обирає або приймає, право розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати професію і вид діяльності;
2. Заборона примусової праці та дискримінація у сфері зайнятості;
3. забезпечення права кожного працівника на справедливі умови праці, у тому числі умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, право на відпочинок, у тому числі обмеження робочого часу, надання щоденного відпочинку, вихідних та неробочих святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки;
4. рівність прав і можливостей працівників;
5. забезпечення права кожного працівника на своєчасну і повну виплату справедливої заробітної плати, забезпечення гідного існування для себе і своєї сім'ї;
6. забезпечення рівних можливостей працівників без будь-якої дискримінації просуватися по службі з урахуванням продуктивності праці, кваліфікації та стажу роботи за фахом, а також до навчання та додаткової професійної освіти;
7. поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних відносин;
8. Обов'язкове відшкодування шкоди, заподіяної працівнику у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків;
9. встановлення державних гарантій забезпечення прав працівників і роботодавців, здійснення державного контролю (нагляду) за їх дотриманням;
10. забезпечення права кожного на захист своїх трудових прав і свобод державою, у тому числі судового захисту;
11. забезпечення права на вирішення індивідуальних трудових спорів у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами;
12. обов'язок сторін трудового договору виконувати умови укладеного договору, включаючи право роботодавця вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна роботодавця, а також право працівників вимагати від роботодавця виконання своїх зобов'язань перед працівниками, законодавства про працю та інших актів, що містять норми трудового права;
13. забезпечення права працівників на захист своєї гідності протягом трудового життя;

Примітка 1. Діяльність, описана в статті 9 цього Кодексу, не визнається примусовою працею.

Стаття 2. Про цілі законодавства про працю.
Цілями цього Кодексу є встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників і роботодавців.

Стаття 3. Про завдання законодавства про працю.
Основними завданнями цього Кодексу є створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин, інтересів держави, а також правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних відносин у таких сферах:

1. організація праці та управління працею;
2. Працевлаштування у цього роботодавця;
3. відповідальність роботодавців і працівників у сфері праці;
4. Державний контроль (нагляд) за дотриманням законодавства про працю та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права.

Стаття 4. Положення про трудові відносини.
Трудові відносини - це відносини, що ґрунтуються на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за винагороду трудової функції (робота на посаді відповідно до штатного розкладу, професії, конкретного виду робіт, що доручається працівнику) в інтересах, під управлінням і контролем роботодавця, підпорядкування працівника правилам внутрішнього статуту з наданням роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством та іншими нормативними правові акти, що містять норми трудового законодавства, трудовий договір.
Трудові відносини між працівником і роботодавцем повинні бути припинені або припинені відповідно до призупинення або припинення дії трудового договору.

Стаття 5. Положення про трудовий договір.
Трудовий договір - це угода між роботодавцем і працівником, відповідно до якої роботодавець зобов'язується забезпечити працівника роботою відповідно до визначеної трудової функції, забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового законодавства, статутів і цього договору, своєчасно і в повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов'язується особисто виконувати визначену цим заробітну плату За домовленістю трудові функції в інтересах, під управлінням і контролем роботодавця, дотримуватися статутів, що діють у цього роботодавця.

Стаття 6. Про права трудящих.
Усі мають рівні можливості для реалізації своїх трудових прав.
Ніхто не може бути обмежений у своїх трудових правах і свободах або отримувати будь-які переваги за ознаками статі, раси, кольору шкіри, національності, мови, походження, власності, сімейного, соціального і службового статусу, віку, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, членства або не членства в громадських об'єднаннях або будь-яких соціальних групах, а також інших обставин, не пов'язаних з професійними якостями працівника; якщо інше не врегульовано законом.

Примітка 1. Встановлення відмінностей, винятків, преференцій, а також обмеження прав працівників, які визначаються вимогами, властивими даному виду робіт, встановленим законом, або у зв'язку з особливою турботою держави про осіб, які потребують підвищеного соціального і правового захисту, або встановлені цим Кодексом або у випадках і в порядку, передбачених ним, з метою забезпечення національної безпеки, підтримання оптимального балансу трудових ресурсів, сприяння зайнятості громадян у першочерговому порядку та з метою вирішення інших проблем внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Примітка 2. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди.

Стаття 7. Про примусову працю.
Забороняється примусова праця - виконання робіт під загрозою будь-якого покарання (насильницького впливу), в тому числі:

1. З метою підтримання трудової дисципліни;
2. Як засіб мобілізації та використання робочої сили для потреб економічного розвитку;
3. Як покарання за наявність або вираження політичних поглядів або ідеологічних переконань, що суперечать усталеній політичній, соціальній або економічній системі;
4. Як міра дискримінації за ознакою расової, соціальної, національної або релігійної приналежності.
5. Робота, яку працівник змушений виконувати під загрозою будь-якого покарання (насильницького впливу).

Стаття 8. Підстави для відмови від виконання трудових обов'язків.

1. Порушення встановлених строків виплати заробітної плати або виплата заробітної плати не в повному обсязі;
2. Виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю працівника внаслідок порушення вимог охорони праці, зокрема, незабезпечення його колективними або індивідуальними засобами захисту відповідно до встановлених норм.

Стаття 9. Праця не визнається примусовою.

1. Фізична і розумова праця в організації, що випливає з обов'язків працівників.
2. Робота, призначена в рамках роботи поза дисциплінарним стягненням.
3. Роботи, які підлягають оголошенню надзвичайного стану або воєнного стану відповідно до законів штату Сан-Андреас;
4. Роботи, що виконуються в надзвичайних обставинах, тобто в разі катастрофи або загрози стихійного лиха (пожежі, повені, голод, землетруси, епідемії або епізоотії) і в інших випадках, що загрожують життю або нормальним умовам життєдіяльності всього населення або його частини;
5. Роботи, що виконуються в результаті судового Вироку, що набрав законної сили, під наглядом державних органів, відповідальних за дотримання закону при виконанні судових Вироків;

Стаття 10. Про регулювання трудових відносин.
Трудові відносини та інші безпосередньо пов'язані відносини регулюються відповідно до Конституції України і законами України:

1. Законодавство про працю (у тому числі законодавство про охорону праці), що складається з цього Кодексу, та інші закони, що містять норми трудового законодавства;
2. Інші нормативні правові акти, що регулюють трудові відносини в організаціях;
3. Рішення уповноважених органів з регулювання трудових відносин.

Стаття 11. Про Міністерство юстиції у сфері трудових відносин.
Департамент юстиції відповідає за трудові відносини та інші безпосередньо пов'язані відносини для прийняття нормативних актів, які є обов'язковими для виконання на всій території України, встановлюючи:

1. Основні напрями державної політики у сфері трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних відносин;
2. основи правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин (у тому числі визначення правил, процедур, критеріїв і стандартів, спрямованих на збереження життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності);
3. рівень трудових прав, свобод і гарантій, що надаються державою працівникам (у тому числі додаткові гарантії для окремих категорій працівників);
4. Порядок укладення, зміни та припинення трудових договорів;
5. Порядок вирішення трудових спорів;
6. Порядок здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства про працю та інших нормативно-правових актів, що містять норми трудового права;
7. Система і порядок проведення спеціальної оцінки умов праці та державної експертизи умов праці, організації контролю якості спеціальної оцінки умов праці;
8. Система державної статистичної звітності з питань праці та охорони праці.
9. Нагляд за дотриманням законодавства про працю у сфері трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних відносин.

Примітка. Нагляд здійснюється також Судом та іншими уповноваженими посадовими особами, які зобов'язані брати активну участь у вирішенні спорів і конфліктів, що виникають з трудових відносин.

Стаття 12. Про статути та інші внутрішні закони і нормативні акти державних організацій.
Роботодавці зобов'язані розробляти місцеві нормативно-правові акти, що містять норми трудового законодавства (статути), в межах своєї компетенції відповідно до цього Кодексу та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового законодавства, трудові договори відповідно до законодавства.

Стаття 13. Про умови трудових відносин.

1. Перебіг строку, з яким цей Кодекс пов'язує виникнення трудових прав та обов'язків, починається з календарної дати, що визначає початок виникнення цих прав та обов'язків.
2. Перебіг строку, до якого цей Кодекс прив'язує припинення трудових прав та обов'язків, починається з наступного дня після календарної дати, що визначає припинення трудових відносин.
3. Періоди, обчислені роками, місяцями, тижнями, закінчуються у відповідне число останнього року, місяця або тижня строку. До періоду, що обчислюється календарними тижнями або днями, включаються і неробочі дні.

Розділ II. Трудові відносини.​

Стаття 14. Про виникнення трудових відносин.
Трудові відносини виникають між працівником і роботодавцем на підставі укладеного ними трудового договору відповідно до цього Кодексу.
У випадках і в порядку, встановлених трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового законодавства, або статутом (положенням) організації, трудові відносини виникають на підставі трудового договору в результаті:

1. Обрання на посаду;
2. Призначення на посаду або затвердження на посаді;
3. Направлення на роботу уповноважених відповідно до законодавства органів;
4. фактичне допуск працівника до роботи з відома або за дорученням роботодавця чи його уповноваженого представника у разі неналежного оформлення трудового договору;

Фактичний допуск працівника до роботи без відома або вказівки роботодавця або його уповноваженого представника забороняється.

Стаття 15. Положення про укладення трудового договору.

При укладенні трудового договору особа, яка влаштовується на роботу, повинна представити роботодавцю:

1. Паспорт, що посвідчує особу;
2. Військовий квиток, якщо він потрібен;
3. Ліцензії, необхідні для працевлаштування;
4. Діюча медична картка;
5. Інші необхідні документи, обумовлені специфікою роботи.

Роботодавець самостійно встановлює правила проходження співбесіди і якості, якими повинен володіти майбутній співробітник. Невідповідність працівника тим якостям, які необхідні роботодавцю, може бути відмовою від прийняття на роботу.

Стаття 16. Положення про підстави та підстави призупинення дії трудового договору.

Призупинення дії трудового договору може бути призупинено:

1. З ініціативи роботодавця;
2. За рішенням суду, рішенням суду та/або ухвалою;
3. За рішенням органів державного нагляду.

Підставами для призупинення дії трудового договору є:

1. Судове та досудове провадження щодо працівника;
2. Оперативно-розшукові та інші слідчі заходи щодо працівників;
3. Не проходження працівником обов'язкового медичного огляду;
4. Прострочена медична книжка працівника;
5. Не проходження переатестації працівником;
6. Професійна непридатність за медичними показаннями;
7. Відсутність у працівника ліцензій, без яких не може виконуватися трудові обов'язки працівника.

Стаття 17. Положення про підстави та підстави припинення трудового договору.

Трудовий договір може бути розірваний:

1. З ініціативи працівника;
2. З ініціативи роботодавця;
3. За рішенням органів державного нагляду;
4. За рішенням суду, рішенням суду та/або ухвалою;
5. При переведенні працівника на інше місце роботи за згодою сторін.

Підстави для розірвання трудового договору працівником:

1. За власним бажанням, крім випадків, коли є нормативно-правовий акт, що обмежує або забороняє звільнення.

Підстави для розірвання трудового договору з боку роботодавця:

1. У разі неодноразового порушення працівником правил внутрішнього статуту організації;
2. У разі отримання однієї суворої догани (тільки для лікарів-інтернів та працівників, які проходять академію/ординатуру);
3. У разі неодноразового невиконання працівником своїх обов'язків;
4. У разі прогулу працівника;
5. При появі працівника на роботі в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;
6. У разі професійної непридатності працівника, затвердженої органами прокуратури та/або судом;
7. У разі не проходження повторної атестації у встановлений термін;
8. Після закінчення строку перебування на посаді, якщо працівник був призначений або обраний на посаду на певний строк;
9. Якщо працівник не проходить стажування/академію/ординатуру;
10. Якщо у співробітника державної організації є наркотична залежність, підтверджена медичним працівником;
11. У разі порушення працівником кримінальних законів України;
12. За наявності ухвали суду.

Трудові відносини можуть бути припинені працівником органів державного нагляду у таких випадках:

1. У разі підтвердженого факту порушення працівником кримінального законодавства України;
2. За участю працівника в екстремістських та інших незаконних формуваннях;
3. При не пройденной трудящимся проверки от органов государственного надзора;
4. Наличие подтвержденной медицинским работником наркозависимости у сотрудника государственной организации;
5. На основании судебного определения

Примітка 1. Якщо у працівника на момент звільнення є невідпрацьоване дисциплінарне стягнення, або причиною звільнення стало порушення внутрішнього статуту або законодавства України, роботодавець має право обмежити подальше працевлаштування такої особи в структурі, з якої він звільнився.

Примітка 2. У разі призупинення трудових відносин у зв'язку з проведенням слідчого, досудового та судового провадження суд та орган прокуратури можуть встановити заборону на кадрові перестановки та звільнення особи.

Стаття 18. Про сторони трудових відносин.
Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець.
Працівник - це фізична особа, яка вступила в трудові відносини з роботодавцем.
Роботодавець – це фізична особа, яка вступила у трудові відносини з працівником. У випадках, передбачених законодавством, роботодавцем може виступати інший суб'єкт, який має право укладати трудові договори.
Примітка 1. Безпосередній керівник працівника має повноваження роботодавця.

Стаття 19. Про заохочення працівників.
Роботодавець має право заохочувати працівників, які сумлінно виконують свої трудові обов'язки.
Видами заохочення є:

1. Оголошення подяки;
2. Вручення сертифіката, диплома або нагороди;
3. Нагородження цінним подарунком;
4. Виплата фінансових бонусів;
5. Виплата додаткових фінансових бонусів.

Стаття 20. Про права та обов'язки працівників.
Права працівників:

1. Укладення та розірвання трудового договору в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством;
2. Отримання роботи, обумовленої трудовим договором;
3. робоче місце, яке відповідає державним нормативним вимогам з охорони праці та умовам, передбаченим трудовим договором;
4. Своєчасна і повна виплата заробітної плати відповідно до своєї кваліфікації, складності роботи, кількості та якості виконаних робіт;
5. Відпочинок, що забезпечується встановленням нормального режиму робочого часу, скороченим робочим часом для окремих професій і категорій працівників, наданням щотижневих вихідних, неробочих святкових днів, оплачуваних щорічних відпусток;
6. Повна достовірна інформація про умови праці та вимоги охорони праці на робочому місці;
7. Захист своїх трудових прав, свобод і законних інтересів усіма не забороненими законом засобами;
8. Право на перерву, час відпочинку та відпустки.

Обов'язки працівників:

1. Сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, покладені на нього трудовим договором;
2. Дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку;
3. Дотримуйтесь трудової дисципліни;
4. Виконувати встановлені норми праці;
5. Виконувати вимоги з охорони праці та безпеки праці;
6. Дбайливо ставитися до майна роботодавця (у тому числі майна третіх осіб, що перебуває у власності роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна) та інших працівників;
7. Негайно інформувати роботодавця або безпосереднього керівника про виникнення ситуації, що створює загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню майна роботодавця (в тому числі майна третіх осіб, що знаходиться у власності роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна);
8. Дотримуватися стандартів, викладених у Кодексі етики;
9. Знати законодавчу базу України.

Стаття 21. Про права та обов'язки роботодавця.

Права роботодавця:

1. укладати та припиняти трудові договори з працівниками в порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом та іншими законами;
2. заохочувати працівників до сумлінної та ефективної праці;
3. Вимагати від працівників виконання своїх трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна роботодавця (у тому числі майна третіх осіб, що належить роботодавцю, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна) та інших працівників, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
4. Притягати працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності в порядку, встановленому цим Кодексом;
5. Прийняти місцеві нормативно-правові акти (крім роботодавців - фізичних осіб);
6. Вільно переводити співробітників всередині організації за їх згодою або без неї.

Обов'язки роботодавця:

1. Дотримуватися законодавства про працю та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, статути, умови трудових договорів;
2. забезпечувати працівників роботою, передбаченою трудовим договором;
3. Забезпечувати охорону праці;
4. забезпечувати працівників обладнанням, інструментом, технічною документацією та іншими засобами, необхідними для виконання ними трудових обов'язків;
5. Виплачувати в повному обсязі належну працівникам заробітну плату у строки, встановлені відповідно до цього Кодексу, трудові договори;
6. Ознайомити працівників з прийнятими місцевими нормативними актами, безпосередньо пов'язаними з їх трудовою діяльністю;
7. Своєчасно виконувати розпорядження уряду України та інших органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль (нагляд) у зазначеній сфері діяльності, сплачувати штрафи, накладені за порушення трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права;
8. Забезпечувати побутові потреби працівників, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків;
9. Виконувати інші обов'язки, передбачені трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового законодавства, статути та трудові договори;
10. Створити умови, необхідні для дотримання працівниками трудової дисципліни;
11. Перевірте осіб, які вступають з ним у трудові відносини в державну організацію, на наявність непогашених судимостей, чи не перебуває особа у федеральному розшуку.

Стаття 22. Про дисциплінарні та дисциплінарні стягнення.

Трудова дисципліна є обов'язковою вимогою для всіх працівників підкорятися внутрішнім трудовим правилам (статуту) і законодавству України.

За вчинення дисциплінарного проступку, тобто за невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, або порушення внутрішнього нормативного акта (статуту) роботодавець має право застосувати такі дисциплінарні стягнення:

1. Попередження;
2. Усна догана
3. Сувора догана;
4. Звільнення;

Примітка 1. Коли працівник отримує другу усну догану, вона перетворюється на одну сувору догану, засновану на сукупності доган.
Працівник з активною суворою доганою не може бути підвищений по службі (званню), переведений в межах організації, претендувати на преміювання.
Робітник після отримання другої суворої догани, коли перша ще перебуває на обліку у працівника, підлягає пониженню в посаді (званні) на одне порядкове звання, а для працівників, які проходять стажування (академію), отримання суворої догани прирівнюється до звільнення. Пониження в посаді (званні) як окреме дисциплінарне стягнення не може застосовуватися.
Працівник після отримання третьої суворої догани, коли перша і друга догани ще оформлені у працівника, звільняється в обов'язковому порядку.

Примітка 2. Для відпрацювання дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» може бути накладений фізичний або розумовий праця, що включає в себе виконання обов'язків в організації, а також додатковий штраф в розмірі до 15 000 грн. Штраф, як окреме дисциплінарне стягнення, не може бути призначений.

Примітка 3. Положення про відпрацювання дисциплінарних стягнень встановлюються внутрішніми нормативними правовими актами (статутами) організації.

Примітка 4. Повторна атестація може бути накладена роботодавцем на всю організацію або її частину, але не частіше одного разу на тиждень. У разі незадовільних результатів прокурорської перевірки повторна атестація може бути призначена прокуратурою України. Повторна атестація як дисциплінарне стягнення не може бути накладена.
Примітка 5. До суддів районних і верховних судів застосовується інша система дисциплінарних стягнень, яка визначена в Положенні «Про загальні засади судочинства»,

Стаття 23. Про оплату праці.

Оплата праці працівників здійснюється у вигляді погодинної оплати праці та премій;

Розмір преміальних виплат безпосередньо залежить від посади працівника, його професійної кваліфікації та відпрацьованого часу в організації;

Роботодавець сам визначає список преміальних працівників, виходячи з виконаної ними роботи;

Уряд України надає щотижневі додаткові фінансові бонуси державним органам шляхом перерахування коштів на поточний рахунок державної організації;

Розмір такої премії визначається на розсуд Мера Харкова або Мера Львова і міністра фінансів на основі щотижневих звітів, що надаються кожним державним органом;

У разі відсутності такої звітності або результатів роботи у виплаті премії може бути відмовлено;

У разі виникнення кризи виплата бонусів може бути відкладена на невизначений термін.

Стаття 24. Про графік роботи.

Тривалість щоденної роботи регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (статуту).

Працівник має право продовжувати роботу за власним бажаннямпісля закінчення робочого дня.

За домовленістю між працівником і роботодавцем працівнику може бути призначено неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Стаття 25. На перерві, час відпочинку, час відпустки.

Час відпочинку - це час, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків.

Відповідно до статті 20 цього Кодексу працівник має право на:

1. Обідня перерва та інші перерви протягом робочого дня;
2. Час звільнення після закінчення робочого дня (у лавах Національної гвардії право працівників на це регулюється статутом);
3. Відпустку.

Тривалість такого часу повинна бути регламентована статутом організації.

Протягом робочого дня працівнику на його вимогу повинна бути надана перерва на відпочинок і харчування тривалістю не більше години, виходячи з правил порядку, які регламентуються в статутах державних організацій.

Відкликання правоохоронців може здійснюватися під час перерви за вказівкою керівництва у разі оперативної потреби.

Роботодавець або безпосередній керівник має право відмовити працівникові в наданні такої перерви і повернутися до виконання зобов'язань, якщо для цього є поважна причина.

Кожен працівник, який пройшов стажування, має право на відпустку тривалістю не більше 7 днів протягом 1 календарного місяця;

Отримавши від працівника запит про надання відпустки, роботодавець зобов'язаний надати її, якщо вона відповідає положенням цього Кодексу;

Роботодавець має право відмовити працівникові, якщо його відпустка перевищує місячну норму;

Відпустка за видатні результати роботи/служби здійснюється на розсуд роботодавця.

Стаття 26. Положення про відсторонення працівника від виконання ним посадових обов'язків.

Перелік осіб, які мають право на відсторонення від роботи:

1. Роботодавець в особі керівника організації або його заступників;
2. Працівник органів прокуратури шляхом опублікування відповідного документа;
3. Суд в рамках розгляду позову.

Підставами для відсторонення від роботи є:
1. До судового розгляду;

2. Прострочена медична картка;

3. Не проходження працівником переатестації;

4. Професійна непридатність за медичними показаннями, або встановлена судом/прокуратурою.

Терміни відсторонення від роботи:

1. Не більше 72 годин, якщо відсторонення ініційоване керівництвом організації працівника;
2. Строк, зазначений у відповідному нормативно-правовому акті, або невизначений строк до закінчення провадження у справі.