Паша Зеленюк
Гравець
Глава I. Загальні положення.
Стаття 1. Про цілі цього закону.
Метою цього закону є встановлення правового захисту прав тварин і тваринного світу, дотримання принципів гуманізму стосовно них, а також забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян при взаємодії з тваринним світом.
Стаття 2. Основні поняття, що використовуються в цьому законі.
Домашня тварина (в тому числі службові тварини та домашня велика/дрібна худоба) — тварини, які були приручені людиною і яких вона утримує, надаючи їм житло і їжу.
Дика тварина — інші види тварин, які не були приручені людиною і яких вона не утримує.
Власник тварини (власник/власники) — фізична або юридична особа (особи), якій (яким) тварина належить на праві власності або іншій законній підставі. Власник (у випадку службової тварини, працівник, відповідальний за тварину в цей період часу) несе повну відповідальність за тварину, яку він придбав/яка знаходиться на його утриманні/була йому довірена.
Глава II. Захист прав тваринного світу.
Стаття 3. Заборони при взаємодії з тваринами.
Заборонені будь-які види фізичного/психологічного впливу на тварин, внаслідок яких вони можуть отримати травми або інші ушкодження фізичного і/або психологічного характеру (виняток: тварина становить безпосередню небезпеку, загрозу життю або здоров'ю людини, проте шкода, заподіяна при захисті від такої тварини, не повинна перевищувати допустимі межі та бути пропорційною можливій шкоді здоров'ю/загрозі життю з боку тварини).
Стаття 4. Медичне обстеження/перевірка/вакцинація тварин.
Будь-яка домашня тварина у разі хвороби повинна бути обов’язково приведена до ветеринара її власником (якщо тварина є службовою, то працівником, відповідальним за тварину в цей період часу).
Медичне обстеження/перевірка/вакцинація повинна проводитися виключно спеціалістом-ветеринаром у присутності власника (для службових тварин у присутності відповідального працівника під час лікування).
Стаття 5. Додатковий регламент медичного обстеження/перевірки/вакцинації.
Медичне обстеження/перевірка/вакцинація повинна проводитися в будь-якому медичному закладі держави або на місці проживання власника і його тварини (на території державної організації, де значиться службова тварина), у випадку наявності спеціаліста з можливістю виїзду на територію власника або працівника, відповідального за тварину на цей період, за наявності необхідного обладнання.
Обстеження повинні проводитися за таким графіком:
Для домашніх тварин — раз на 2 тижні;
Для службових тварин — раз на 1 тиждень;
Для диких тварин — виключно за необхідністю.
Вакцинацію від хвороб необхідно проводити за таким графіком:
Для домашніх тварин — раз на 2 тижні;
Для службових тварин — не рідше 1 разу на тиждень;
Для диких тварин — за необхідністю.
Після процедури вакцинації тваринам має надаватися відпочинок на розсуд ветеринара (але не більше 1 години).
У разі отримання серйозних травм (будь-якого характеру), коли власник/працівник, відповідальний за тварину, не може надати першу медичну допомогу, службова тварина повинна пройти обов’язковий огляд у ветеринара.
Глава III. Службові тварини.
Стаття 6. Положення про службову тварину.
Службовою твариною вважається спеціально навчена домашня тварина, закріплена за державною організацією.
Навчання і утримання службових тварин здійснюється працівником, відповідальним за них.
Службові тварини є повноцінними співробітниками державних силових структур, і будь-які правопорушення, вчинені проти них, будуть розглядатися як порушення проти працівників правоохоронних органів під час виконання ними службових обов’язків.
Службова тварина, перебуваючи поза закритою/охоронюваною територією державної організації, завжди повинна бути під наглядом працівника, відповідального за тварину в цей період часу.