[Вова Ронський]

Загальний Кримінальний Процесуальний Кодекс України​

(Центральна Україна)

Кримінальний процесуальний кодекс України — це кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України.
​

Розділ I​

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ​

Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Стаття 2. Завдання кримінального провадження
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 4. Дія Кодексу в просторі
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 5. Законність
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, адвокат, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Стаття 6. Повага до людської гідності
Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Стаття 7. Права потерпілого
Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом;
2) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
3) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
4) подавати докази слідчому, прокурору, адвокату, слідчому судді, суду;

Стаття 8. Права затриманого
Протягом кримінального провадження затриманий має право:

1)надавати докази, заявляти клопотання та відводи;
2)мати захисника та побачення з ним „віч-на-віч” до першого допиту;
3)знайомитися з матеріалами справи;
4)виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володієте мовою, якою ведеться провадження;

Стаття 9. Заявник
Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Стаття 10. Оцінка доказів
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, адвокат, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 11. Показання
1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Стаття 12. Речові докази
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 13. Документи
Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

1) До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані)

Стаття 14. Арешт рухомого та нерухомого майна
Коли ведеться досудове або судове розслідування, у обвинуваченого згідно ордеру можна накласти арешт на рухоме та нерухоме майно або арешт на рухоме та нерухоме майно з конфіскацією на користь держави(якщо вина буде доказана)

Стаття 15. Арешт порушника
Арешт – це різновид кримінального покарання , при якому особа позбавляється права вільно пересуватись(домашній арешт) або позбавлення волі(заключення в (КПЗ)
Арешт порушника який скоїв будь-яке правопорушення а саме: КК,АК, КУ, та інших ЗУ виконати негайно по усій території України та до з'ясування обстатин вини заключити під варту, в ізолятор тимчасового тримання(КПЗ)

Стаття 16. Обставини що помякшують/обтяжують покарання


Пом'якшуючі обставини:


1. З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
2. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
3. Надання медичної чи іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;
4. Вчинення злочину неповнолітнім;
5. Вчинення злочину жінкою у стані вагітності;
6. Вчинення злочину під впливом примусу, погрози або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7. Що принижує честь і гідність особи, поводженням з боку потерпілого, а також за наявності системного характеру такого поводження.



Обтяжуючі обставини:

1. Вчинення злочину повторно та рецидив злочинів;
2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
3. Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, статевої приналежності;
4. Вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю, особи, що перебуває в безпорадному стані, особи, яка має психічний розлад, щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;
5. Щодо подружжя, колишнього подружжя, особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних або близьких відносинах;
6. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.

Стаття 17. Запобіжні заходи
Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Запобіжними заходами є:
1)особиста порука;
2)застава;
3)тримання під вартою.

Стаття 18. Особиста порука
Особиста порука - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Стаття 19. Застава
Застава - полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та застосовується до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, адвокату, суду.
Застава може бути внесена:
1) підозрюваним;
2)обвинуваченим;

Стаття 20. Розмір застави
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 21. Тримання під вартою
Тримання під вартою - винятковий запобіжний захід, який застосовується згідно статті 15 цього кодексу, якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. Полягає в примусовій ізоляції підозрюваного.